Порівняльне
літературознавство — це один з підсумкових курсів, який вивчають студенти-спеціалісти
та магістри, що опановують україністику, славістику, германістику, романістику,
орієнталістику та інші філологічні спеціальності. Основна мета цієї університетської
дисципліни — сформувати у слухачів уявлення про світовий літературний процес
як систему національних літератур, загальнолюдську значимість яких вимірюють
їхньою мистецькою та історичною унікальністю.
У
добу політичної та економічної глобалізації, інтелектуальної стандартизації і
нівелювання етнічних особливостей дуже важливим є плекання відчуття культурної
своєрідності, вміння цінувати незвичну красу й оригінальну думку, розуміти й
поважати Іншого — його мову, спосіб мислення, світогляд, цінності, звичаї,
особистість. Широта охоплюваних компаративістикою питань (від власне
літературного матеріалу різних рівнів до проблем комплексного розвитку всіх
видів духовно-практичної діяльності людини, питань національних образів,
взаємодії зональних та регіональних спільнот у глобальному вимірі) робить її
універсальним, потужним і водночас «тонким» інструментом пізнання і дослідження
національної та світової гуманітаристики, у першу чергу — літератури.
Як і будь-яка інша галузь гуманітарного знання,
порівняльне літературознавство сьогодні кардинально перебудовує свою внутрішню
структуру, переосмислює власні методи й цілі, чутливо відгукуючись на виклики
часу. Відмова від замикання у рамках вузької спеціалізації і вихід на передній
край літературознавства та поза його межі — у сферу інших мистецтв, політології
й культурології, інтер- і кросдисциплінарних студій — викликають чимало
побоювань і застережень, зате дають змогу цій галузі успішно виконувати важливі
пізнавальні й гуманітарні функції в сучасному світі.
Викладання
літературної компаративістики у вищому навчальному закладі є доцільним і
необхідним, адже володіння студентами теорією і практикою порівняльного
літературознавства нині є обов’язковою умовою світових стандартів фахової
грамотності філолога-професіонала. Водночас викладання цієї дисципліни сьогодні
ускладнене важкодоступністю спеціальних підручників і посібників з неї,
недостатністю новітніх наукових розробок (переважно це статті у фаховій
періодиці) і потребою перегляду застарілих концепцій тощо. Переживаючи стан
відродження після штучного гальмування і заборони в радянський час, українська
компаративістика нині успішно долає ці труднощі, і з часом науково-методичне
забезпечення цього предмета буде повним.
|